Одне із захворювань верхніх дихальних шляхів - ларингіт у собак: особливості перебігу, терапія недуги

Поширеним захворюванням верхніх дихальних шляхів у домашніх вихованців є ларингіт. Запальний процес у гортані виникає, як правило, внаслідок переохолодження тварини та зниження резистентності організму. Ветеринарні лікарі розрізняють гострий та хронічний перебіг захворювання. Лікування носить комплексний характер і включає не тільки антибактеріальні препарати, але і загальнозміцнювальну терапію.

Причини розвитку ларингіту

У ветеринарній медицині прийнято розділяти недугу на первинну та вторинну. До причин первинного ларингіту найчастіше належать такі фактори:

• Переохолодження організму. Купання в холодному відкритому водоймищі, тривала прогулянка в негоду, вміст вихованця в сирому та холодному приміщенні з протягами часто призводять до недуги. Нерідко тварини хворіють після водних процедур у зимову пору року.

Аденовірусну інфекцію. Вірусне захворювання відрізняється високою контагіозністю і носить назву «вольєрної» хвороби. Вірус вражає слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, викликаючи інфекційний ларингіт.

Сприятливим до ларингіту фактором є слабка імунна система тварини, супутні захворювання, похилого віку, а також алергічна реакція. У ветеринарній практиці спостерігається породна схильність до недуги. Представники брахіцефалічних порід через особливості анатомічної будови верхніх дихальних шляхів частіше схильні до ларингіту, як і до багатьох інших патологій дихальної системи.

Зміна голосу у вихованця. Лай стає грубим, осиплим, сухим.

При годуванні тварини, особливо сухими кормами, відбувається посилення симптому.

• Собака лежить з витягнутою шиєю. Така поза зменшує хворобливі відчуття та дозволяє нормально дихати.
• Тварина пригнічена, млява, апатична.
• Зниження апетиту або повна відмова від корму.
• При пальпації виявляється болючість в області гортані. Маніпуляція викликає у собаки рефлекторний кашель.
• У тяжких випадках спостерігається задишка. Як правило, цей симптом свідчить про те, що запалення поширюється на трахею та бронхи.
• Загальна температура тіла при катаральній формі запалення залишається в межах норми. При розвитку крупозного ларингіту у собаки відзначається підвищення температури, м`язове тремтіння, ціаноз слизових оболонок.

У деяких випадках власники можуть відзначати витікання з носа та очей, проте ці симптоми не є типовими при ларингіті.

Про види кашлю у собак дивіться у цьому відео:

З метою виключення стороннього предмета в глотці, наявності патології в бронхах, легенях тварині проводиться рентгенологічне обстеження. Диференціальний діагноз щодо інфекційних захворювань, що супроводжуються запальними процесами в глотці, ставлять на підставі серологічних та мікробіологічних методів діагностики. Додатковим дослідженням є клінічний аналіз крові.

Лікування кудлатого друга

Ігнорувати симптоми ларингіту в жодному разі не можна. При ускладненні великий ризик набряку гортані та розвитку ядухи, небезпечного для життя вихованця. Призначити лікування тварині повинен ветеринарний спеціаліст з урахуванням характеру запального процесу. Насамперед необхідно нормалізувати умови утримання.

Хворого собаку слід помістити в тепле, сухе приміщення без протягів. У холодну пору року вигул скорочують до мінімуму або зовсім припиняють. Виключається дія токсичної пари, сигаретного диму, чадного газу на хворого вихованця.

З метою полегшення хворому собаці призначають відхаркувальні препарати, наприклад, Бромгексин або Терпінгідрат. За рекомендацією ветеринарного лікаря для відходження мокротиння можна застосовувати лікарські трави у вигляді відварів. З цією метою використовуються плоди анісу, трави термопсису, коров`яку.

При алергічній природі ларингіту тварині призначають антигістамінні препарати: Супрастин, Тавегіл, Лоратадин. При вираженому болючому синдромі можуть застосовуватися знеболювальні засоби. У деяких випадках (при утрудненому диханні, задишці) тварині призначають судинорозширюючі засоби, наприклад, Еуфілін.

Хороший терапевтичний ефект мають місцеві процедури у вигляді зрошення слизової гортані антисептичними в`яжучими розчинами. З цією метою застосовуються розчини хлористого кальцію, Фурациліну, Йодінолу.

Для зміцнення імунітету, підвищення захисних сил організму хворому собаці проводять вітамінотерапію. Ветеринарний лікар може призначити ін`єкції, наприклад, аскорбінової кислоти, або порекомендувати прийом болюсів (вітаміни групи В, вітамін А). Полівітамінні комплекси покращують регенерацію епітеліальної тканини, що сприяє швидкому відновленню пошкодженої тканини гортані.

Після хірургічного розсічення трахеї між 4 і 5 кільцем, в просвіт вставляють спеціальний інструмент - трахеотубус. Його фіксують до шиї тварини за допомогою стабілізуючих швів. Після завершення маніпуляції хворому собаці вводять кисень. Щоб уникнути ускладнень у вигляді обструкції трубки слизом, кровотечі, пневмонії, тварина, як правило, залишають у клініці. Чищення трубки проводять 4 - 6 разів на добу.

Як уберегти вихованця від недуги? Попередити розвиток ларингіту у собаки допоможе виконання наступних рекомендацій та порад:

• Утримувати тварину у теплому, сухому приміщенні без протягів.
• Не допускати переохолодження вихованця на вулиці. При вигулі короткошерстих порід використовувати захисні теплі комбінезони.
• Не допускати купання собаки у відкритих водоймах у холодну пору року.
• Стежити за температурним режимом їжі та води.
• Вчасно вакцинувати вихованця від інфекційних захворювань.

Рекомендуємо прочитати про менінгіті у собак. Ви дізнаєтеся про причини менінгіту, різновиди захворювання, симптоми, методи діагностики, лікування.
А тут докладніше про лікування риніту у собак.

Ларингіт у собак може виявлятися як первинне захворювання, так і бути симптомом вірусної інфекції. Характерною клінічною ознакою недуги є хрипкий гавкіт, сухий кашель.

Остаточний діагноз ставиться на підставі ларингоскопії. Комплексна терапія захворювання включає не тільки застосування антибактеріальних та симптоматичних засобів, а й загальнозміцнювальних препаратів. Успіх лікування залежить не тільки від медикаментозних методів, а й від дотримання умов утримання та годування хворої тварини.